Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 5017/100/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівАкулової Н.В., Гольцової Л.А. (доповідач),розглянувши у матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.01.2015за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"на діївідділу Державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської областіпровизнання недійсною та скасування постанови ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014у справі№ 5017/100/2012Господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"доФермерського господарства "Г.О.Р."простягнення 79 047,57 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

органу ДВС: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку ст.1212 ГПК України на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області, в якій просило визнати дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області під час виконання наказу Господарського суду Одеської області від 10.04.2012 у справі №5017/100/2012 по прийняттю постанови від 29.05.2014 про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 10.04.2012 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" протиправними, передчасними та незаконними, а також визнати недійсною та скасувати постанову ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 29.05.2014.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2014 у справі №5017/100/2012 (суддя Власова С.Г.) скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області задоволено частково. Суд визнав незаконними дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014 ВП№42079550, визнав незаконною та скасував постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014 ВП№42079550, прийняту ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області. В частині вимог скарги про визнання передчасними дій ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014 ВП№42079550 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лисенко В.А., судді - Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.09.2014 у справі № 5017/100/2012 частково скасовано, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції: "у задоволенні скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області відмовити. Стягнути з ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на користь ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області 609,00 грн судового збору".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Позивачем до Вищого господарського суду України подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на встановлені статтями 1115, 1117 ГПК України повноваження господарського суду касаційної інстанції, якими обмежено право касаційної інстанції, зокрема, встановлювати обставини справи або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, а також збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справі №5017/100/2012 позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 35806,47 грн, 1621,00 грн пені, 2533,88 грн штрафу, 19086,22 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Вирішено питання судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду 10.04.2012 видано наказ № 5017/100/2012.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2013 у справі №5017/100/2012 задоволено заяву позивача та видано дублікат наказу від 10.04.2012.

ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області 17.02.2014 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 10.04.2012 №5017/100/2012.

29.05.2014 ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області прийнято постанову ВП№42079550 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" з тих підстав, що в результаті вжитих заходів майна та джерел доходів боржника, на які можливо звернути стягнення не виявлено.

При винесенні ухвали, якою визнано незаконними дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014 ВП№42079550 та визнано незаконною і скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014 ВП№42079550, прийняту ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області, суд першої інстанції виходив з норм Закону України "Про виконавче провадження" та документів, які, як зазначив суд, 04.09.2014 надано ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області до заперечень на скаргу.

Зокрема, суд дійшов висновку, що ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області тільки в день прийняття спірної постанови направлено подання до суду про тимчасове обмеження особі боржника в праві виїзду за межі України, а відповідь банківської установи про відсутність коштів на рахунках відповідача була направлена банком 04.06.2014 і отримана ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області вже після прийняття зазначеної постанови від 29.05.2014. Таким чином, суд вважає незаконними дії ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області щодо прийняття 29.05.2014 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду в частині задоволення скарги позивача виходив з того, що державним виконавцем здійснювались такі заходи, як направлення запитів про розшук майна боржника до відділу Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області, до ВРЕВ ДАІ, до Державної інспекції сільського господарства, до Ананьївського БТІ, до ДПІ, до державного реєстратора з метою виявлення коштів або майна боржника, які можливо стягнути на виконання наказу по даній справі, що відповідає приписам ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження". Такі дії, на переконання суду, свідчать про те, що державним виконавцем належним чином здійснювались всі заходи, направлені на виявлення майна чи посадових осіб боржника, які виявились безрезультатними, з незалежних від виконавця причин.

В частині вимог скарги про визнання передчасними дій ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014 ВП№42079550, судом першої інстанції відмовлено і апеляційний господарський суд з таким висновком погодився.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 30 закону України "Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення документа на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Отже, для того, щоб встановити правомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, суди мають перевірити та встановити наявність або відсутність в матеріалах виконавчого провадження усіх документів, які б підтверджували перевірку майнового стану боржника (запити до БТІ, УДАІ, ДПІ), а також документів, що підтверджують відсутність у боржника майна (довідки БТІ, ДАІ) та коштів на рахунках у банківських установах (відповіді з банків, платіжні вимоги з відмітками банку про відсутність грошових коштів).

Приймаючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з документів, які, як зазначає суд, 04.09.2014 надано ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області до заперечень на скаргу позивача, в яких відділ просить відмовити в задоволенні зазначеної скарги, про що зазначено в тексті ухвали суду від 19.09.2014 у даній справі. Проте, копії матеріалів виконавчого провадження ВП42079550 (а.с.188-202, т.с.1) є додатком до долученого судом до матеріалів справи клопотання ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 04.09.2014, в якому представник просить долучити до матеріалів справи копії документів (а.с. 187, т.с. 1).

При здійсненні апеляційного перегляду вищезазначеної ухвали суду, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 99, 101 ГПК України виходив з наявних матеріалів справи, врахував та долучив до справи документи, надані апелянтом (ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області) до апеляційної скарги, а також зазначав про надання оцінки документам, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, що вбачається з тексту постанови суду від 29.01.2015.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що матеріали справи містять не всі документи, перелік яких наведений в текстах судових рішень та з яких виходили суди при прийнятті ухвали суду першої інстанції від 19.09.2014 та постанови від 29.01.2015.

Згідно зі ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).

Слід зазначити, що посилання учасників судового процесу на певні обставини, мають бути підтверджені певними доказами, якими є первинні документи.

Статтею 82 ГПК України визначено, що рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 99, 101 ГПК України).

Проте в порушення ст.82, 99, 101 ГПК ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, які відсутні у справі та, відповідно, на обставинах, які мали б підтверджуватись цими доказами.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №5017/100/2012 скасувати.

Справу № 5017/100/2012 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Н.В. АКУЛОВА

Л.А. ГОЛЬЦОВА